Менше мікроменеджменту у керівників
У вашій компанії є вертикальні й горизонтальні лінії спілкування. Часто новачки не звертаються за допомогою до колег, вирішують все через керівників. Тому керівники перевантажені операційкою. Квесторія – це години приємного спілкування, після гри всі будуть знайомі й матимуть спільні теми. Підійти з питанням до корабельного лікаря менш лячно ніж до фіндиректора. Після гри спеціалісти більше спілкуються напряму. А у керівників звільняється час від мікроменджменту.
Довіра: увага на результат, а не самооцінку
Люди бояться здаватися тупими в очах колег, тому говорять тільки «правильні» думки, у яких вони впевнені. Не озвучують свої здогадки і сумніви, а бізнесу потрібна «гра в пас». У квесторіях виграють ті, хто не боїться висловлювати усі думки, потім ця навичка переноситься на стендапи, стратсесії й брейншторми. Люди почнуть говорити, якість ваших рішень виросте.
Пережити банкротство у грі – запобігти у реальності
У квесторії в кожного є особисті цілі та спільні цілі. А ще - велика свобода вибору інструментів їх досягнення. Хтось добʼється свого, хтось – ні. Часто в азарті виконання особистого, люди забувають про спільний план. У грі можна помітити, що деякі дії колег настільки деструктивні, що можуть призвести до катастрофи. Після гри завжди є рефлексія. Квесторія моделює пагубні наслідки накопичених помилок кожного, так щоб ця катастрофа не сталась у дійсності.
Як це працює?
Вправа собисті цілі – «спільні цілі» у квесторії «Заповіт Флінта»
Два кораблі зустрілися у бухті тихого острова. Капітани Ненсі та Джек прибули сюди за скарбами Флінта. У кожного з 30 гравців є особисті, а є спільні цілі. Правдою чи хитрістю, кожен палко бажає дістати свою долю скарбу, і привезти її додому.
Конкуренція, таємні спілки та змови, якась група розгадала мапу, інша вже тягне важкий сундук, хтось їх переслідує... Через годину гри – раптове виверження вулкану. Потрібно обʼєднати сили, командою переставити вітрила й забиратися геть. Але усі так захоплені інтригами… Фінал гри залежить тільки від дій гравців.
70% команд втрачають момент, коли треба кинути все та швидко вкластися у спільний результат. Часто у фіналі дивляться, як лава підбирається ближче, і кораблі спалахують. Всі програли. Зі скарбами в кишенях чи без.
На рефлексії з ведучим після гри колеги не одразу розуміють, що хеппі енду, «роялю в кустах» не буде. Так, всі програли. Так, могли виграти. Да, це точно тімбілдінг. Думайте. А хеппі енд буде в роботі. Якщо зрозумієте момент, коли треба зупинити всі сварки. І повний фокус на спільну ціль компанії.
Критика без образ
Будь-яка робота – стрес. Співробітники звикають: тут у кожного своя посада, і з часом ці люди вже асоціюються з напругою. У квесторії кожен отримає нову роль. Незвичну, цікаву. Драйвовий сюжет, спільна пригода, жарти, розслідування, і ось колеги розуміють, що насправді керівники ставляться до них добре. Вимагати результату, критикувати, то їх робота, а не особисте ставлення. Пустих непорозумінь й неприязні стане менше.
Всі відчують, чому цінності компанії цінні
Наприклад, цінність компанії – результатоорієнтованість. Ми порадимо квесторію, де серед інших сюжетних ліній є така. Кільком шукачам треба заволодіти вкраденим родинним перснем, який ховає один з 20 колег. Але хто саме? Наш асистент непомітно рахує кількість діалогів у грі. І ось фінал. Хто заволодів артефактом? Зазвичай тріумфатор знайшов володаря персня – та ще й підхід до нього – лише з 10-12 інтерв'ю. Без моралізаторства, наочно та емоційно гра змусить продажників оцінити силу кількості «дотиків» для досягнення результату.
Кінець війні кланів
Буває, колеги купкуються та дружать один проти одного. Якщо дати цьому пустити коріння, чекай лиха. У квесторії ведучий разом із HR заздалегідь розподілять ролі, щоб у команді жартували та знаходили цікаві спільні рішення саме офісні «Монтеккі і Капулетті». В нас є спеціально написані для антипатиків ролі, що мимоволі занурюють у спільну пригоду, надають чи не єдиний шанс зблизька, без упереджень придивитись один до одного. І прийти до примирення. Залишимо драми Шекспіру.
