Друзі, ми допомагаємо у зборі 1 млн гривень донатів за рік Олександра Андросова та українського клубу "Що? Де? Коли?"
За донат в 300 грн ви можете прийняти участь у розіграші тієї самої дзиги українського телеклубу знавців - і допомогти зібрати 1 млн. Розіграш пройде 15 грудня, всі гроші з нього відправляться в Благодійний Фонд «Корпорація монстрів»
Умови прості:
📌 Перерахуйте 300 гривень на картку 5375 4115 0501 1515 і ви автоматично стаєте учасником розіграшу. Кількість грошових переказів необмежена.
«Правила життя» лота — дзига:
Ти ще не закинув 300 гривень на ЗСУ? Ну і що ти за людина?!!)))
За донат в 300 грн ви можете прийняти участь у розіграші тієї самої дзиги українського телеклубу знавців - і допомогти зібрати 1 млн. Розіграш пройде 15 грудня, всі гроші з нього відправляться в Благодійний Фонд «Корпорація монстрів»
Умови прості:
📌 Перерахуйте 300 гривень на картку 5375 4115 0501 1515 і ви автоматично стаєте учасником розіграшу. Кількість грошових переказів необмежена.
«Правила життя» лота — дзига:
- Якщо знавці наприкінці гри лають питання, то вони програли. Не пам'ятаю жодної команди, яка перемогла і була б незадоволена питаннями, які їм випали. А мене лаяти – взагалі остання справа.
- Не люблю, коли гравці торкаються мене руками. Я навіть до розпорядника важко звик. Кожен має займатися своєю справою. Я обираю питання – ви на них відповідаєте. Все. Нічого особистого.
- Гра закінчується, коли у твоїх супротивників шість очок. Якщо ти кинув грати при рахунку 0:5, тобі тут не було чого робити спочатку.
- Кажуть, що я обираю запитання випадковим чином. Смішно. Анатолій Франс писав, що випадковість може бути псевдонімом Бога, якщо Він не хоче підписатися. Мені подобається це визначення.
- Ви кажете, що уважно дивитеся ігри? Та гаразд! І скільки бар'єрів перестрибує вершник усередині мене? А я ж на столі постійно.
- Якщо, програвши, ти кажеш: Нічого страшного! - краще перейди на доміно. Будь-яка поразка – це особиста образа, кінець світу, якщо хочеш. Нічого страшного… Ніготь зламати – ось це «нічого страшного»!
- Геннадій Бондарєв. Композитор. Під його музику я обертаюся. Чув її кілька тисяч разів. По десять сеансів на день. Це нестерпно насправді.
- Життя - гра. Чую ці слова постійно. Єдиний сенс, який я в них знайшов, полягає в тому, що кожна людина переносить моделі поведінки зі свого реального життя за дзеркальний стіл. Все – він голий. І це далеко не завжди приємне видовище.
- Набридли питання про хокку та Гаррі Поттера. Серйозно. Ну скільки можна?!
- Гравці змінюються – я залишаюся.
- Я в центрі столу та в центрі уваги. Насправді це не я обертаюся, а все обертається довкола мене.
- Гра не має мети. Спробуйте сформулювати, наприклад, мету гри у футбол. Немає її. Єдина мета будь-якої гри - отримати від неї задоволення. Все.
- У мене не було дитинства.
- У залі є окрема камера, яка всю гру показує лише мене. Навіть до знавців такої уваги немає. А декого взагалі не показують. Є ще питання?
- Смішно чути докори в тому, що я іноді поспіль вибираю кілька питань з однієї частини столу. Слухайте, я більше тридцяти років у бізнесі. Ви говоритимете зі мною про професіоналізм?
- По очах капітана іноді можна зрозуміти, чим закінчиться гра. Як правило, найпростіше це зрозуміти тоді, коли для знавців вона закінчиться погано.
- Знаєте, що таке гетсбінг? Це коли постиш у соцмережах фото чи цитату з метою привернути увагу не всіх друзів, а однієї людини. В даному випадку, всі, хто подивився, сприймаються як фон. Коли на грі лежить питання, яке тригерить саме ту команду, яка зараз за столом – це створює нерв. І саме я вибираю його у вирішальний момент. Це і є гра.
- Тут все залежить від мене.
Ти ще не закинув 300 гривень на ЗСУ? Ну і що ти за людина?!!)))